Поки я тут хворію, в Берліні добігає кінця 61-ий міжнародний кінофестиваль. Знайти вдалось лише третину фільмів, що цього року були там представлені, на решту доведеться зачекати. "Майбутнє", "Молячись небу", "Місто, що танцює" не сподобались. "Майбутнє" - картинка гарна, сюжет відсутній, "Молячись небу" - сподобались саундтреки, але неоригінально, "Місто, що танцює" - затягнуто.
Натомість сподобався документальний фільм про становлення гей-руху в Сан-Франциско "Ми були тут" режисера Девіда Вейсмана. Сподобався гарно підібраний та скомпонований матеріал - інтервю, хроніки.
Зачепив за живе фільм "Туринський кінь" - просто вершина естетизму. Деякі кадри прекрасні настільки, що можна вішати на стіну як картину.
Не залишив байдужою фільм "Матері". Режисер - македонець Мілчо Малчевський. Фільм складається з трьох різних історій, поєднаних однією наскрізною темою. Важко висловити якесь конкретне враження - зачепив суто на інтуїтивному рівні.
Ну і нарешті "Піна" Віма Вендерса про режисерку та хореографа Піну Бауш. Просто розірвало мій мозок. Рух, танець, гра. Все у чистому вигляді, відверте, нічого зайвого. Рух, танець, гра.
Зрештою, добре, що я захворіла. Навряд чи я б дозволила собі виділити стільки часу за раз для перегляду фільмів. Нежить і температура програли хорошому кіно з рахунком 5:0
Комментариев нет:
Отправить комментарий